«Усі хлопці, які віддали життя за Україну, — наші герої; і наш священний обов’язок — утримувати їхні поховання в належному стані» 

У багатьох громадах Харківщини влада спільно з ветеранами нинішньої війни та родинами загиблих воїнів розмірковує, як ушановувати пам’ять полеглих. На цвинтарях і в парках з’являються алеї слави на честь загиблих героїв.

У Лозовій облаштовують пам’ятне місце в парку «Перемога». Учасників воєнних дій на Лозівському міському кладовищі ховають у секторі військових поховань «Поле слави». Іще минулого року виконком Лозівської міської ради затвердив ескіз намогильної споруди, яку мають установити на цьому кладовищі.

У подкасті «Накипіло вранці» секретар Лозівської міської ради Юрій Кушнір розказав, який вигляд матимуть «Поле слави» й Алея Слави, як працює інтерактивна мапа пам’яті й на якому етапі перебуває реалізація цих проєктів.

Пане Юрію, одразу пояснімо нашим слухачам і слухачкам, чи Алея Слави й «Поле слави» — це окремі пам’ятні проєкти?

Так, це різні проєкти. Ідея «Поля слави» виникла ще 2022 року, коли ми отримували сумні звістки про загибель наших жителів, лозівчан. Ми ховали їх у новому секторі на кладовищі. Після того як ми побачили, що загиблих, на жаль, досить багато, виникла ідея облаштувати окремий сектор військових поховань, визначити його статус й установити вимоги, що на цьому секторі ховають тільки військовослужбовців. І ми почали працювати над концепцією та реалізацією цього проєкту.

Я так розумію, до цього теж проводили поховання, але спостерігався певний хаос. Тут ідеться і про матеріали облаштування, і про символіку, але для такої єдиної концепції взагалі потрібні певні правила, так?

На одній із зустрічей із родинами загиблих ми озвучили свою ідею, яку підтримали рідні воїнів. Ми запропонували, щоб увесь комплекс, зокрема надмогильні споруди, виконати за гроші місцевого бюджету.

Після того ми опрацювали п’ять різних варіантів меморіального комплексу. Й от на сьогодні ми вийшли вже на фінальний варіант.

Розкажіть, який вигляд він матиме?

Він мало відрізняється від початкової ідеї. Це строгий прямокутної форми гранітний обеліск із закритою надмогильною плитою чорного кольору. Плануємо брати матеріал габро. Наші представники вже двічі їздили до міста Коростишів у Житомирській області, де видобувають цей камінь, щоб на власні очі подивитися різні варіанти виконання цього пам’ятника. Розглядали пропозиції з кольорової фотографії на обеліску, але дійшли до того, що це буде чорно-біле фото, у підписі буде зазначено прізвище, ім’я, по батькові, роки життя, військове звання і рід військ, у яких служив/-ла загиблий/-а.

В одній із поїздок за кордон я відвідав цвинтар у Люксембурзі, де ховали воїнів Першої світової та Другої світової. На могилах родичі мають змогу встановлювати різну символіку залежно від віросповідання. Чи розглядали ви таку можливість у себе?

Сьогодні в секторі військових поховань не встановлено жодного пам’ятника. Ми говорили про майбутні плани. Почалася дискусія. Хтось хотів більший пам’ятник, хтось — менший. Когось улаштовував перший варіант, який ми обговорювали. Але зрештою всі родичі загиблих визначились із остаточним варіантом.

За кордоном рідні загиблих мають змогу віртуально залишити заявку, прохання запалити свічку. Чи можливо в нас передбачити щось схоже?

Працівники комунального підприємства, яке обслуговує кладовище, регулярно прибирають, наводять лад у секторі військових поховань.

У нас є загиблі, чиї рідні залишилися на окупованій території; є сироти, які мають тільки друзів. До зовнішнього вигляду й чистоти біля місць поховань ми встановили єдиний підхід. Усі хлопці, які віддали життя за Україну, — наші герої; і наш священний обов’язок — утримувати їхні поховання в належному стані.

Чи плануєте ви встановити, наприклад, капличку Православної церкви України або таку капличку, щоб туди могли приходити і православні, і греко-католики, і протестанти?

Ми розглядали таку ідею, але зупинилися на думці облаштувати місце прощання і вшанування. Воно буде поруч із сектором військових поховань.

Тобто це буде окреме місце?

Окреме місце пам’яті. Крім того, на вході ми розмістимо дві великі брили з дикого каменю з написом: «Поле слави». Сам сектор охоплюватиме велику територію. Сподіваємося, що нам не доведеться використовувати її всю.

Тобто там запас іще великий, так?

Так. Проте сподіваюся, що наше «Поле слави» не буде рости.

Скільки нині воїнів поховано на «Полі слави»?

З урахуванням, що сьогодні в нас поховання, завтра поховання, уже буде 73 могили на «Полі слави». Загиблих набагато більше, але їх ховають на бажання рідних і в інших місцях.

А у своїх громадах люди просять теж створювати такі меморіальні місця?

Ті поховання, що проводять у старостинських округах, здійснюють у межах тих кладовищ, які там є.

Але якщо родина захоче, наприклад, щоб її рідних поховали на «Полі слави», ви не відмовите?

Ні, ми не маємо якогось територіального поділу. Це все на бажання родини та близьких. Якщо ховають на Лозівському кладовищі, то ми пропонуємо в секторі військових поховань.

Яке фінансування передбачено на цей проєкт? Це тільки бюджетні гроші чи до цього долучаються місцеві підприємці?

На сьогодні все здійснюємо за гроші місцевого бюджету. Окремо зазначу, що передбачено виплату матеріальної допомоги на поховання безпосередньо. У нас організовано цю роботу, люди звертаються до ритуальної служби.

Комплекс станом на тепер розраховано на майже 200 поховань. Його вартість становить 38 мільйонів гривень. Але грошей на це ми ще не виділяли. Ми виділили кошти на проєкт «Алея Слави».

Розкажіть про Алею Слави в парку «Перемога»? Цей парк називається так із совєцьких часів? Чому саме це місце вибрали для вшанування українських героїв? Чи не переплітається воно із совєцьким минулим?

Хоча цей парк і називається парк «Перемога», він не має меморіальних комплексів чи пам’ятних місць, пов’язаних із Другою світовою війною, крім об’єкта «Заяча балка», де нацисти під час окупації Лозової розстрілювали місцеве населення, партизанів, євреїв та інших людей. Цей парк уважають центральним у нашому місті.

І, поспілкувавшись із родинами загиблих, для облаштування Алеї Слави вибрали цей парк. Ми керувалися тим, що це має бути людне місце, щоб усі могли побачити обличчя кожного героя, який віддав своє життя за волю і незалежність нашої держави в цій страшній війні.

Розкажіть докладніше про облаштування. На банерах буде розміщено фотографії, імена, інформацію про бійців і бійчинь, які надаватимуть родини загиблих?

Ми мали декілька варіантів макета банера. Але разом із родинами вже вибрали один макет. Опрацювали портрети. Уже маємо макети банера кожного загиблого бійця.

Якого формату будуть банери?

Формат буде 600×800. Висота металевої конструкції сягатиме більш ніж два метри. Ці банери з портретами розмістять по обидва боки алеї.

Розкажіть про ще один проєкт, який реалізували в Лозовій. У фоє міськвиконкому ви створили інтерактивну мапу пам’яті. Що це? Як працює?

Ми маємо інтерактивну мапу пам’яті й три виготовлені примірники друкованої книги пам’яті. Інформація в цих книгах однакова.

Над створенням цих книг ми працювали спільно з родинами. Ми створили історії про те, ким були наші герої до війни, чим займалися та за яких обставин загинули. Це такий інформаційний кіоск, у якому портрети воїнів виведено на екран, а також є змога шукати загиблого конкретно за прізвищем. 

І скільки прізвищ уже містить ця база даних?

У нашій книзі вже 170 прізвищ. Додатково збираємо інформацію про тих, хто загинув недавно. В інтерактивну книгу пам’яті ми можемо додавати інформацію без проблем, а у друкованій спеціально передбачили можливість приєднувати сторінки, коли вони, на жаль, з’являються. Ушанування пам’яті героїв — наш обов’язок. Пам’ять про них жива, поки ми пам’ятаємо. Усі питання ми узгоджуємо з родинами загиблих, щоб вони були учасниками процесу реалізації проєктів.